Марина жила сама в однокімнатній квартирі, яку купили їй батьки. Вона вчилася і пішла на роботу, тому мама з татом вирішили їй у тому ж місті у якому, Марина проводила весь свій час, купити житло доньці. Вона дуже тішилася покупкою, адже тепер не прийдеться викидувати гроші на знімне житло. Робота у Марини була перспективнва і високоплачувана, вона працювала у відомій фірмі, де займала посаду арт директора. Тобто на себе і для того, щоб повноцінно себе почувати в цьому світі, Марина здатна була заробити. Вона була одна донька у батьків, тому батьки хотіли давати їй найкраще і як могли допомагали. Навіть зараз, коли Марина вже доросла, сама забезпечує, мама всеодно пакує їй сумки з їжею, дає гроші Марина тільки сміється каже батькам, щоб самі про себе подбали каже, що вже виросла.
У дівчини було все для щастя, окрім молодого коханого хлопця. А ще дівчина мріяла про діток. Вона дуже хотіла стати мамою. Проте не траплялося ще їй це щастя.
Колись дівчина мала досить серйозні стосунки із хлопцем з яким вчилася разом в університеті. Вони були разом все студентське життя, навіть в останній рік перед тим як розійтися з’їхалися і починали жити разом. Але доля зробила по іншому. Ігор колишній хлопець Марини їй зрадив. Тай ще й з найкращою подругою. Тоді, коли вона про це дізналася було вже пізно, подруга чекала від Ігора дитину. Він дуже боляче зробив Марині, вона ще й до сих пір тримає в собі цю біль, бо ніяк не може забути ту образу. Напевно, й через це їй не вдається будувати нове особисте життя.
Якось Марина поверталася додому і побачила як на сходах у під’їзді її будинку сидить хлопчик. Так з вигляду він виглядав Марині на три рочки. Він сидів і бавився машинкою. Дівчина дуже злякалася побачивши таку маленьку дитину без нагляду. Тай ще якось одягнутий був дивно, на вулиці так холодно, а він в одній кофті і коготках. Хлопчик зовсім не плакав, коли дівчина підійшла до нього. Вона намагалася запитати дитину де його батьки, чому він тут сам і чи йому не холодно . Хлопчик на диво в такому всі віці вже гарно розмовляв. Сказав Марині, що мама вдома спить, а він пішов гуляти. Марину це ще більше здивувало, як мама може спати знаючи, що дитина без нагляду.
Вона забрала хлопчика до себе в квартиру і викликала поліцію. А поліція в свою чергу приїхала вже зі швидкою допомогою. Хлопчика оглянув лікар і сказав, що в дитини мінімальне переохолодження і потрібно на короткий час дитину забрати в лікарню.
Марина на наступний день пішла на роботу, її не покидали думки про ту дитину. Вона не могла зрозуміти як так мама може вчинити зі своєю дитиною. Як одні не можуть мати дітей, а інші так легковажно ставляться до цього щастя. Марина вирішила піти провідати маленького, коли прийшла в лікарню хлопчик якраз був на процедурах. Тим часом вона поговорила з лікарем, який лікував хлопчика. Лікар сказав, що його горе мама наркоманка виявилася і невдовзі її хочуть позбавити батьківських прав. Дівчина здивувалася і зрозуміла, що вже любить цю дитину. В неї зявилося нестримне бажання забрати до себе це маленьке янголятко.
Вона запитала лікаря чи можливо буде всиновити дитину. Лікар сказав, що це все не від нього залежить.
Марина кожного дня провідувала дитину, вона звикла до хлопчика тай маленький відповідав їй взаємністю.
Якось Марина в черговий раз прийшла в лікарню, але дитину вже забрали в дитбудинок. Першим ділом, що зробила Марина помчалася в дитбудинок і вирішила поговорити з завідувачем закладу. Як не дивно, але завідувачем дитбудинку виявилася її однокласниця, з якою вона дружила в школі.
Мар’яна Миколаївна, так називалася завідувачка розказала, який пакет документів потрібно зібрати для всиновлення. Марина почала над цим працювати. Тарасик, так називалася дитина, зараз живе з Мариною. Вона щаслива, що доля подарувала їй такий подарунок.
