Ви вірите у прикмети чи забобони? Я до цього часу не вірила і вважала це повною нісенітницею, проте нещодавно зі мною трапилась історія, яка змусила змінити мій погляд на життя.
Пам’ятаю ще в дитинстві, як переходили з бабусею дорогу, нам на зустріч йшла чорна кішка, а бабця тоді просто била на сполох і верталась назад. Як вона тоді казала “чорна кішка дорогу перейшла — чекайте нещастя”. Я лише сміялась з неї й не розуміла, як така доросла жінка може вірити в такі дитячі дурниці?
Минули роки, моєї любої бабусі давно вже не стало. Зараз я працюю в одній фірмі аудитором. Робота досить складна і монотонна, але радує лише одне — часті відрядження. Я люблю подорожувати, тому коли мені сказали, щоб я очікувала на те, що буду частенько в роз’їздах то ніяк не засмутилась.
Скоро мала трапитись моя перша поїздка закордон по роботі. До цього часу я подорожувала лише в межах України, але зараз мене відправляють до Чехії — перевірити одне підприємство. Та згодом зі мною почались відбуватись дивні речі…
Взагалі свою посаду я отримала не зовсім чесним шляхом. До цього я працювала лише помічником, але згодом у нас стався конкурс на посаду, на якій я зараз. У фінал вийшла я і моя конкурентка — Маринка. Цю дівчину я не злюбила ще з того часу, коли перший раз її побачила. Мені вона здалась занадто приятельською, іноді здавалось, що вона просто підлизується…Отож, коли нам дали одне завдання, яке потрібно було виконати на папері, то я просто взяла її роботу, поки вона того не бачила. Ну а що? На війні всі методи хороші!
Марина тоді була дуже засмучена і вбита своєю поразкою — ви б бачили її лице! Але мама, як дізналась правду, дуже сварила мене. Вона казала, що якщо зроблю щось погане — то повернеться в стократному розмірі. Ну от — ще одна дурна приказка…
За тиждень до поїздки мені здавалось, що я просто сходжу з розуму. Весь час мені снився один і той самий сон — бабуся, яка говорила, що ми скоро побачимось. Сон здавався моторошним, адже вона померла досить давно. Потім y мою кватирку залетіла пташка. Я спочатку не могла зрозуміти, що ж то за пташка така, але потім розгледіла — горобчик. Мама одразу ж почала кричати – “це до нещастя!”.
В день, коли я мала сідати на літак, я почувала себе дуже погано. В мене так боліла голова, що я просто не могла встати з ліжка. Але це відрядження було дуже важливим для мене, тому я зібралась з усіма своїми силами та пішла на літак.
Коли їхала до аеропорту — через дорогу перебігла велика чорна кішка. “Ну от, ще цього мені не вистачало!” – подумала я. Та що це таке взагалі відбувається? Немов хтось просто не хоче, щоб я їхала в те відрядження.
Але коли я стояла в черзі на літак то мені знову привиділася бабуся. Різкий біль у голові — таке відчуття, що всі спазми, які там є, просто стиснули. Потім дзвін у вухах — далі я нічого не пам’ятаю. Отямилась я в лікарській палаті, але на секунду мені здалось, що я в раю. Згодом побачила обличчя мами й мені полегшало…
– Доню, нарешті ти отямилася! – мама плакала, а я не розуміла, що взагалі сталось.
– Чому я тут?
– Ти втратила свідомість, лікарі сказали, що це від перевтоми. А це все та твоя клята Маринка поробила тобі! – кричала мама, а в мене з’явилась усмішка, до чого взагалі тут Марина?
На свій рейс я так і не встигла, але коли приїхала до дому, то дізналась новину, яка мене просто шокувала. Літак, яким я мала їхати до іншої країни — розбився…І тоді у мене просто сяйнула думка — а що, якщо всі ці дивні містичні події, які відбувались зі мною — це знаки долі? Точно, мене хтось весь час попереджав, що їхати тоді не варто. І той горобчик, і сни, в який з’являлась покійна бабуся, і кішка.
Я злякалась — зі мною ледь не трапилась таке лихо…У цьому я звинувачувала себе — колись зробила підло людині (Маринці), тепер воно вилізло мені боком. Наступного дня я зателефонувала Марині й зізналась, що я накоїла. Трохи пізніше розповіла про це керівництву. Мене звісно ж звільнили з цієї посади.
Але тепер я знаю, що не слід ігнорувати знаки долі, можливо саме вони врятують вам життя!
