Коли з’являється немовля, часті візити до лікарів – це норма. Коли у нас народилась дитина, до нас кожен тиждень приходила педіатр.
Мене саме не було вдома, коли стався цей випадок.
Сучасні матусі рідко пеленають дітей, але коли мені потрібно було відлучитись, я часто залишала чоловіка з сином, й лише при такій умові, чоловік міг залишитись з дитям.
Цей раз не був винятком, я нагодувала, помила і запеленала немовля, вручила чоловіку і побігла у справах.
Цього дня був плановий огляд дитини. Поки мене не було, прийшла педіатр, і веліла чоловіку розбудити й роздягнути наше чадо.
-”Я все швиденько зроблю, не переймайтесь” – запевнила лікар.
Мій мужчина робив все максимально обережно, щоб дитину не розбудити
.
Як педіатр говорила, оглянула дитя швидко, і подалась до дверей на вихід.
-”Вагу набираєте на свій вік, вже підросли з мого останнього візиту, лишилось тільки зазирнути в клініку, там дитину зважимо і поміряємо!” – на завершення добавила лікар.
Молодий чоловік уважно слухав і все запам’ятовував.
Як тільки жінка вийшла з квартири, з кімнати почувся дзвінкий плач.
Він стрімголов помчав до малюка, і застиг у паніці, дитина махала руками і ніжками в розвернутій пелюшці.
Чоловік розумів, що пеленати дитину не в його силах. Він подався до виходу, але лікарка вже вийшла на вулицю, коли він помчався за нею.
Через якусь мить молодий татусь вхопив жінку за руку.
-”Ви… Оглянули… А хто… Поверніться і зробіть, як було…” – щось не розбірливо намагався сказати він.
Що ж, дякувати Богу, жінка, не вперше стикнулась з незграбністю молодого батька. Вона змушена була повернутись до малюка і допомогти в сповиванні його чада.
Кожного разу коли чоловік залишається з сином наодинці, у нього починається паніка. Малюку вже три роки, а ми кожного разу при нагоді згадуємо цю веселу історію і сміємося з неї як вперше.
