Моя донька вийшла заміж близько двох років тому. Наша сім’я хоч і не найбагатша в містечку, але у нас є свій бізнес – овочевий магазин. Донька не могла працювати, адже була вагітною другою дитиною, а перша була ще зовсім маленька.
Зять мені одразу не сподобався. Він був зазнайкуватим і грубим, я довго не могла зрозуміти чому донька вибрала саме його. Проте вирішила не лізти в її особисте життя, тому що бачила яка вона щаслива разом з ним.
Щоб не наймати чужих людей ми вирішили покликати мою сестру Люду. Вона працювала бухгалтером на заводі, але підпала під скорочення. Ми вирішили допомогти їй в цей скрутний для неї час. Вона дуже щира і душевна людина, коли я працювала вона доглядала за донькою, тому завжди була близькою людиною для нас.
Пропрацювала Люда не довго, пів року. Причину звільнення не хотіла озвучувати, говорила, що це не її. Я вмовила попрацювати її, поки не знайду заміну. Одного дня я поверталась додому попри наш магазинчик і почула неочікуваний діалог. Зять ображав і принижував мою сестру:
– Ти тут ніхто, тебе найняли, щоб нас обслуговувати – говорив він. – швидше клади фрукти в пакет.
Я була збережена і розчарована. Такого я справді не очікувала почути. Тепер я зрозуміла в чому причина звільнення Люди.
Я ввійшла в магазин, вмістила всю свою лють в погляді, зять одразу зрозумів що його чекає. Вибачившись за його слова, я вмовила Люду залишитись працювати.
А зятя чекала серйозна розмова вдома.
