Я багатодітний батько, жаль, що самотній. Кохана дружина встигла подарувати мені трійко чудових дітей: дівчинка та два хлопчики. Декілька років назад, коли молодшому було лише 4 роки, Зоряна пішла з життя. Важка хвороба не давала й шансу. Тепер нічого не залишилося, як виховувати дітей самостійно.
Так трапилося, що старший син також захворів. Прийшлося терміново йти у лікарню, та здавати багато аналізів. Якось мене спитали, яка у нього група крові. А я що? А я нічого не знав, такими даними могла володіти лише покійна дружина. У той момент це була не критична інформація, але моя цікавість і бажання більше не потрапляти у такі ситуації взяли верх і я пішов з малим здавати кров на перевірку.
– Ну то яка у нього група крові виявилася? – спитав мене приятель, почувши мою розповідь.
– Здається третя? А що?
– А у тебе з жінкою які?
– У мене перша, а у Наталі, якщо не помиляюся, була друга. А до чого ці питання? Шукаєш собі донорів?
– Та от думаю, що це неможливо. Скоріш за все у лабораторії помилилися.
– У визначенні групи крові? З якого б це дива?
– Ти мій друг і я хочу бути з тобою чесним і відвертим. У батьків із 1 і 2 групами крові не може народитися дитина із третьою. Розумієш?
Уже тоді в моїй голові посіялося зерно сумнівів. Щоб не влазили дурні думки, вирішив переробити аналіз в іншій поліклініці. Результат такий же – третя група крові. Я ледве з розуму не зійшов. Пішов і здав тест ДНК на всіх трьох дітей. Виявилося, що моя рідна дитина лише перша, Оксанка, а молодші хлопці – не мої. І ж навіть ні запитати, ні звинувачувати немає уже кого.
Тепер не знаю, що робити. З одного боку, цих дітей я люблю понад усе, а з іншого – після тієї новини увесь час помічаю, що сини зовсім не схожі на мене. У них інша манера, вподобання, та навіть зовнішність зовсім інша!! Як я міг не зрозуміти цього раніше?
Порадьте, як продовжити життя у мирі та любові й не розділяти дітей на рідних та чужих? Не хочеться в якісь момент від морального знесилення покинути їх у дитячому будинку.
