Моя донька завжди хотіла кошеня. Ми з чоловіком намагалися пояснити їй, що це велика відповідальність і за тваринкою потрібно доглядати. Але наближався день народження Софійки і я вирішила, що час настав.
Зараз великий вибір домашніх тварин. Можна обрати будь-яку породу, колір, ціну. Але по світу безліч бездомних тваринок. Їх як не потрібну річ люди викидають зі своїх домівок, на холодні вулиці міст.
Тому коли ми пішли вибирати кошеня для Софійки, це не був розвідник для породистих котів, а притулок для бездомних тварин.
Ми пройшли в будівлю обладнану спеціально для таких цілей. Безліч самотніх очей дивились на нас, хотілося допомогти кожному. Я вирішила, що Софійка повинна сама вибрати кошеня собі до вподоби.
В куточку сиділо сіреньке котя. Воно було наче намальоване, пухнасте і грайливе. Одразу пішло до Софійки на руки. Щастя і сльози радості переповнювали очі моєї донечки. Ми не зможемо допомогти кожній тваринці, але одна в цей день отримала домівку.
Котика назвали Пушок. Він приносить радість кожного дня. Донька навчилася бути відповідальною і я вважаю, що це найкращий шлях у вихованні дитини. Дати їй шанс відчути себе дорослим.
Я хочу, щоб приклад нашої сім’ї став повчальним для інших. Вони не очікують від нас доброти та виживають самостійно. Але скільки емоцій приносять якщо подарувати їм краплинку своєї любові.
