Після заміжжя моя єдина донька почала від мене віддалятися, навіть не дає побачити внука

Я намагалася дати своїй дитині все найкраще. Для цього з чоловіком працювали усе життя, забезпечували незабутні літні канікули, школу, університет. Дочка змогла вибрати ту професію, яку захотіла сама. Більше дітей у нас немає. Не знаю, чи це переміг страх не додати щось молодшій дитині, чи бажання віддати все старшій, але факт залишається фактом: Міланка для нас єдина та найкраща.

Одразу зі вступом до університету ми подарували їй квартиру, нехай краще живе у власному житлі, аніж у якомусь брудному гуртожитку із незрозумілими людьми. Вечірки можна влаштовувати та на своїй території, ми не забороняли.

Коли Міланка була на 3 курсі, у неї з’явився залицяльник. Одразу скажу, – він нам не сподобався. Хлопець із незабезпеченої сім’ї, сам ніде не заробляє кошти, можливо, живе за копійчані перекази від батьків. Манера розмови більше схожа на вуличного пацана, аніж на вихованого молодого чоловіка. Навіщо нашій принцесі такий? Що вона у ньому знайшла, – загадка. Вибирати їй коханого та заперечувати її бажання не мала права, тому вмішуватись не стала. Все ж таки це її життя, я намагалася лише давати поради, як краще вчинити.

Через рік вони оголосили про заручини. Ви собі можете це уявити? Доньці було лише 21 рік! Я не сподівалася на таке швидке весілля. Мої розмови на неї не діяли, тож ми його таки зіграли. Пишне, на сотню людей зі всіма традиціями, гуляла вся наша родина. Я з чоловіком подарували молодятам нове житло, – більше за розмірами, щоб не тіснилися в однокімнатній, а то скоро ще й внуки будуть.

Після того моя дитина почала від мене віддалятися. Не знаю, що на неї здійснило такий вплив: доросле життя, заміжжя чи мій зятьок? Вони ні разу не приїхали до нас у гості, навіть на свята. А головне, і до себе не кликали. Міланка іноді телефонує, але це буває набагато рідше, ніж мені б цього хотілося.

Коли вони сказали, що очікують на первістка, я була на сьомому небі від щастя і впевнена, що все скоро зміниться. Їм буде потрібна допомога від матері, адже справлятися із маленькою дитиною самому дуже важко. Але як кажуть: «не так сталося, як гадалося».

Під час пологів допомагала сваха, матір мого зятя, а мені навіть не повідомили номер пологового будинку. Після того внука я ще не бачила. Все чую, мовляв, приїжджай наступного тижня, у нас немає часу. А без попередження з’являтися не хочеться, все-таки боюся їх розізлити. І от що тепер робити? Як відновити теплі стосунки з ними?

Оцініть статтю
Після заміжжя моя єдина донька почала від мене віддалятися, навіть не дає побачити внука