Я виріс в столиці, в багатодітній родини. Нас у батьків четверо, кожен з дітей не був обділений батьківською любов’ю та увагою. Всі отримали пристойну освіту, гарне виховання, добре влаштувалися в житті. Я обрав напрямок своєї діяльності IT технології, бо мені з дитинства подобалась математика. Я закінчив університет, комп’ютерні курси, школу англійської мови. І з захопленням поринув у світ програм, розробок та графічного дизайну.
Після закінчення навчання я майже одразу одружився на дівчині з третього курсу. Наші почуття були взаємними, тому з весіллям не тягнули, зіграли пишне свято, мої батьки подарували нам новий автомобіль. Ми були дуже щасливі!
Ми почали сімейне життя, наші професії дозволяли нам працювати з будь-якого місця земної кулі, тому ми часто подорожували, власне житло вирішили поки що не купувати, жили на зйомній квартирі.
Напевно, тоді так склалися обставини, які саме і призвели до неприємних наслідків.
Спочатку розпочався карантин, і ми припинили подорожувати. Потім у Ярослави помер батько і вона почала шукати розраду в калорійній їжі. Сидячий спосіб життя, повна ізоляція та душевний біль – ось ті причини, які призвели до тотальної залежності від їжі.
Через рік ситуація погіршилась, Ярослава постійно відчувала голод, постійно щось жувала, та майже не рухалась. Так і проходив день. Вона працює за комп’ютером – і жує. ЇЇ вага -120 гк, на той час мене не дуже турбувала, бо я покохав її не за вроду тіла, а за особисті якості.
Ще через деякий час моя дружина ще набрала вагу, і якщо я вже почав трохи гальмувати її в прийомах їжі, то вона починала ображатися, скандалити, чинити опір. Вимагала, щоб я купляв, те, що вона просить. А якщо я відмовляв їй, то вона замовляла доставку. Тут був безсилий, що небудь змінити. Вона їла те, що хотіла, і скільки хотіла. Вага сягала вже 190 кг.
Про її стан ніхто не знав, вона працювала віддалено, на вулицю не виходила, а мати її жила в іншому місті. Її ніхто крім мене не бачив. Коли ще через півроку до нас приїхала її мама, а Ярослава не змогла підвестись з ліжка через ожиріння, то теща почала звинувачувати мене:
– Василю, що ж ти так розкормив Ярославу? Ти ж її вбиваєш! Ти що не в змозі купляти здорове харчування?
– Та вона сама запустила себе, як я можу вплинути на неї?
– Не треба було потурати її згубним примхам. Це ти їй приносиш їжу! Не слід піддаватися її маніпуляціям з харчами!
Я не міг виправдовуватися. Теща захищала доньку, обвинувачувала мене. Так визнаю, моя провина тут є. Але як мені бути? Як заставити її вийти з депресії, як зробити так, щоб Слава припинила постійно їсти, почала рухатися, виходити на вулицю? Психолог чи операція на шлунку?
