Всім привіт, мене звати Аліна, мені уже 35 років. 10 років назад щасливо вийшла заміж за свого одногрупника з університету. Ось уже дуже довго намагаємося завести дітей. За цей час ми пройшли безліч лікарів та здавали багато обстежень. Всі, як один заявляли, що проблема саме у мені, а показники чоловіка були в цілковитій нормі. Правду кажучи, з самого дитинства у мене були погані аналізи, я навіть стояла на обліку у дитячого гінеколога і з ранніх років приймала різні препарати для регуляції жіночого здоров’я. Тому коли завагітніти з ходу у мене не вийшло, я не дуже й здивувалася.
Почути діагноз було дуже боляче, але довелося змиритися. Нічого ж уже не змінити, а життя продовжується. Пощастило, що коханий чоловік повністю мене підтримав, а не покинув з надією завести сім’ю з іншою жінкою. Ми прийняли спільне рішення з’їздити до дитячого будинку та усиновити або вдочерити дитину. Хлопчика чи дівчинку було зовсім не важливо, головне, щоб щось відгукнулося всередині нас, дивлячись у маленькі оченята.
Його звати Сашко. Хлопчик потрапив до закладу після того, як всі його рідні померли. Матері не стало одразу після пологів, про батька нічого не було відомо. Його виховувала бабуся, яка нещодавно також покинула цей світ. Ось так, він і потрапив до інтернету, як раптом з’явилася я з чоловіком. Ми не могли залишити цю дитину і одразу почали готувати всі потрібні документи.
Дитина потрапила до нас дуже заляканою. Напевно навіть рік у такому середовищі сильно б’ють по дитячій психіці. Сашко боявся зробити щось не так, швидко їв, особливо солодощі, думаючи, що їх хтось в нього обов’язково відбере. Вночі часто просинався від того, що не звик спати сам у кімнаті. Ніколи не проявляв зайвих емоцій, адже за них вихователі часто карали.
Так пройшов цілий рік. Ми жили щасливо, як справжня сім’я. Я раділа, що з чоловіком наважилися подарувати тепло та любов нашому синові, який так цього потребував. Зовсім скоро мають бути новорічні свята. Всі метушяться, готуються, закупляють подарунки. Я запросила всіх рідних до нас. Однак, щось було не так. Думала, захворіла на самий Новий Рік, отак не пощастило!
Одного дня, повертаючись додому з магазину, я все ж зайшла до аптеки та придбала тест. Не знаю, що змусило мене це зробити. Можливо, досі жива надія? Однак на саме Різдво я таки його зробила. Дві смужки. Уявляєте собі? Я вагітна! Після скількох невдалих спроб. Тепер у Сашка буде братик, або сестричка. Чоловік навіть заплакав…
