Наше з дружиною життя було із самого початку складним. Спершу її батьки не хотіли благословляти нас на щасливий шлюб. Потім ми довго не могли назбирати достатню суму на весілля. І дітей не могли народити 3 роки. Жінка моя ніде не навчалася, тому не могла знайти собі хорошу роботу. А мене при вищій освіті електрика відправляли за мізерні кошти ремонтувати електромережі.
Он зате в мого однокласника все в шоколаді. І квартиру купили, і машину німецьку пригнав. Діти навчаються. І дружина як квітка гарна. Єдиний мінус тільки, що кожні 3 місяці він їздив на пів року на заробітки закордон. От я і подумав, а чому б собі долю не випробувати.
Прийшов з цією ідеєю до своєї коханої, розказав все, що на думці було. Вона ж відразу скривилася. «Як то, – каже, – ми без тебе будемо?». Мені стало приємно, адже сумуватимуть за мною. Але пообіцяв часто приїжджати. Та з грошима у нас проблеми почалися. Урізали мені зарплатню.
Поміркувала жінка декілька днів, а тоді й погодилася, бо іншого вибору не мали. Дітям скоро до школи йти, а вони голі й босі.
По приїзду в Литву одразу непогана робота знайшлась: добре платили та ніколи не затримували. То ще й час залишався, щоб ознайомитися з містом, країною, культурою. Всі гроші, звичайно ж, окрім тих, що мені на проживання потрібні, відправляв сім’ї.
Кожного тижня у вівторок дзвонив, надсилав листівки поштою. Ми із Жанною намагались підтримувати якомога тісніший контакт. Вона розповідала мені різні новини нашого краю, а я ділився тим, що дізнався про нову країну.
Коли настав час їхати на Батьківщину, мене лишили на роботі на 3 зайвих дні. Я попередив родичів. Але керівництво звідкілясь прознало, що я в аеропорт поспішаю, то й відпустили без затримки. Про це вже не було часу дзвонити казати Жанні, оскільки я взяв на найближчий рейс квиток.
В літаку я був радий повертатися додому аж на три місяці, навіть трошки хвилювався. Врешті-решт обійму свою доню та поцілую свою прекрасну дружину.
Вдома чекав сюрприз. Неприємний. Я застав кохану за зрадою з моїм знайомим із минулої роботи. Дитина була в садочку досі, хоча на годиннику була вже майже шоста вечора. Ледь вистачило мені сил не розмазати по стінці обох. Але стримався, пішов забирати дочку.
Дорогою до дитячого садку зустрів знайому, яка була здивована мене бачити. Вона розповіла, що Жанна моя розпускала плітки, ніби я її покинув її з малою донькою на руках, знайшовши собі іншу. Жінка моя ніде не працювала, а дитина постійно залишалася до останнього з вихователями. Одяг нерідко був в неї брудний чи порваний.
Отака от правда на мене чекала. Чим дружина моя думала? Вона ж знала, я повернуся за пів року.
