У свої майже 55 років Петро Дмитрович вважав, що бачив в житті багато, і його навряд чимось здивуєш. Перша половина життя пройшла дуже бурхливо, розгульно і небезпечно.
Петро три рази був одружений, подорожував світом, мав пристойне авто, рахунок банку та захоплювався інтернет-знайомствами. Він щиро вважав себе досвідченим, бувалим і страшенно проникливим мужиком.Та як то кажуть – кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається.
Познайомившись в інтернеті з Альбіною, 37 років, син студент та малолітня донька, розлучена, середня зарплата продавця, зйомна кімната, кредит, Петро з головою поринув в нові, досі незвідані для нього стосунки. А була справа ось в чому.
В одне з побачень, коли Петро та Альбіна тішилися в шикарних апартаментах модного готелю, жінка запропонувала жити разом, тобто переїхати до Петра. А потім згодом і одружитися. Але є кілька моментів.
Петрові, було трохи приємно, що не прийшлося напружуватися, робити пропозицію, дарувати обручку, нервувати, все якось само собою сталося.
Але його душу бентежили незрозумілі деталі. Не відкладаючи на потім, Петро відразу з’ясував всі подробиці.
Як виявилося, вимоги хитрої жінки такі. Протягом п’яти років Петро Дмитрович вважається нареченим, вони мешкають разом, але він повинен всіляко довести, що гідний спільного життя.
Повинен дбати про неї та її дітей, забезпечити достойний відпочинок за кордоном три раз на рік, дарувати коштовні подарунки, винайняти помічницю по дому. Бути бездоганним коханцем. І якщо жінка буде задоволена, і вони все ще будуть разом, вона погодиться стати його дружиною.
З шикарнім весіллям, гостями та розкішними подарунками. На яке Петро ще заробити повинен.
– А нічого, що я буду вже пенсіонером? – приголомшено мовив Петро.
Було дуже образливо те, про кохання і повагу навіть мови не йшло, жінка відверто мріяла використовувати Петра, зробити своє життя легше і комфортніше, без жодних зобов’язань з її боку.
І те, що на одруженні вона не наполягала, так це про те, що чоловік повинен докласти ще зусиль і вмовити її. Це було не про Петра!
Відверто говорячи, навіть не припускаю, звідки таке виникає. На жодній роботі не існує такого тривалого випробувального терміну.
А наприкінці тобі голосять подяку. А жінці сором очі не їсть. Що за дивина!
