Ця історія про те, як час змінює людей, історія стосується мого дитинства. У мене є подружка, Аліна, її дитинство було досить важким. Дівчина була головним об’єктом булінгу у своїй школі, її постійно принижували та знущались.
Я тоді була в 8 класі, на той час мені було 14 років, підлітковий період, вічні проблеми та погані стосунки з батьками, саме таким був мій 2010 рік. Проте мій клас тоді був досить дружній, ми зрідка могли сваритись, кожний займався своїми справами. Тоді до нас і прийшла Аліна, її перевели з сусідньої школи, вона соромилась нас, однокласники були не в захваті, коли дізнались про нову людину в нашому “колективі”. Аліна виглядала досить бідно, в неї був немодний одяг, коли дівчатка в цей час вже почали фарбуватись, Аліна навіть не знала, що таке косметика. В неї були проблеми із зайвою вагою, та й назвати її симпатичною не можна було. Вона ніколи не бувала в центрі уваги, ми іноді та забувались про її існування. Мені було трохи шкода Аліну, тому я вирішила з нею подружитись.
Однокласниці постійно вихвалялись своїм новим вбранням, розповідали, куди вони їздили відпочивати, що купили їм батьки. Аліна весь час ходила в одному одязі, він був зношений, тому однокласники й почали з неї знущатись, її дражнили, а я ніяк не могла їй допомогти, я не хотіла, аби з мене почали знущатись так само.
Все ж через пів року мені набридла їхня поведінка, і я вирішила заступитись за Аліну, адже вона дуже добра, вона завжди готова мені допомогти, я ціную її, і не могла вчинити інакше.
Після того, як я посварилась зі своїми однокласниками, мене почали ображати, тепер в класі знущались не тільки з Аліни, а й з мене. Все ж, це тривало недовго, ми з Аліною вирішили не йти в 10 клас, а вступити в коледж. Роки навчання в коледжі були найкращими. Аліна дуже змінилась, вона гарно виглядала, почала стильно одягатись, на неї почали задивлятись хлопці, вона стала більш впевненою та відкритою.
Після коледжу ми разом вступили в університет, Аліна була мені як рідна сестра, вона завжди була поряд, завжди підтримувала мене, вона знала всі мої секрети, а я не боялась, що вона комусь їх може розповісти. Тому коли ми отримали свої дипломи, ми вирішили почати власний бізнес, про який так давно мріяли. Зовсім скоро наша справа виявилась дуже прибутковою.
Нам часто говорять, що ми схожі з Аліною. Проте я вже 2 роки в щасливих стосунках, а Аліна, на жаль, так і не зустріла своє кохання, я думаю, що минуле так вплинуло на неї, і тепер їй було важко довіряти людям.
На електронну пошту мені прийшло запрошення на зустріч однокласників, Аліна не отримала його, проте ми вирішили, що підемо туди удвох, аби показати всім, якими ми стали. На зустрічі була не дуже приємна атмосфера, однокласники розмовляли зі мною, а Аліна була в стороні, і я була впевнена, що вони не впізнали її.
– Кать, а чого ти не хочеш познайомити нас зі своєю вродливою подружкою? – один з однокласників почав залицятись до Аліни.
І тут я вирішила нагадати їм, хто ж така Аліна.
Всі в залі були шоковані, ніхто з них не міг повірити, в їх очах я бачила провину, за те що вони колись так знущались з Аліни. Аби добити своїх однокласників ще більше, я розповіла, яка Аліна стала успішна, про наш бізнес, і скільки всього ми ще запланували. Тепер я побачила заздрість, хоча мені це лестило, я була неймовірно горда за свою подружку.
Все-таки час змінює людей, дає задуматись, ким дійсно ми являємось, і чого ми досягли в цьому житті. Цією розповіддю я хочу донести читачам, щоб вони виховували своїх дітей правильно, і що булінг — це жахливо, не потрібно принижувати когось за його зовнішній вигляд або матеріальний стан, важливо, яка ти людина, і що в тебе всередині.
