“Це не моя онука” – kри4aла до невістки свекруха

Коли я їхав в купе поїзда, то до мене зайшла жінка з немовлям. Вона була моєю сусідкою цілу дорогу. Вигляд у неї був нещасним, вона часто плакала і ніжно цілувала маленькі ручки своєї дитини. Я зразу зрозумів, в неї якісь проблеми.

Жінка часто витирала очі хустинкою, навколо очей були червоні синці, її щось дуже тривожило. 

Я з таких людей, котрі не лізуть з особистими питаннями до незнайомців. Цього разу мені не довелось самому запитувати, пані, сама того не розуміючи, почала розповідь, це було наче крик її нещасної душі.

Бідолашну з дому вигнали свекруха зі свекром. Як тільки народилась донька, вони відразу в один голос говорили, що це не їхня онука. Зовсім не схожа на сина. Він брюнет, вона – світловолоса, у нього зелені очі – в неї карі. Сусіди також відговорювали, бо точно нагуляла невістка дитину, не може вона бути донькою їхнього єдиного сина. На кінець пішли до ворожки – вона відразу впевнено сказала – не їхній внук.

-”Чому ваш чоловік не заступився за вас, адже це його маля” – з подивом запитав я.

-”Він мамин син, все робить як скажуть йому батьки” – зі слізьми на очах відповіла Інна.

В купе їхало ще двоє людей, всі уважно слухали історію нещасної жінки, яку вигнали свати.

-”Не плач, дочко, якщо він тебе кохає, нізащо не послухає сторонніх, зробить все, щоб повернути вас до дому” – відповів дідусь, який також став сусідом по купе.

В кожної людини, в житті є такі неймовірні історії, які навчають нас, як не потрібно чинити в майбутньому. А якщо це ще й пов’язано забобонами, точно не варто слухати. Ось послухай мою. Дідусь розпочав свою розповідь. Всі, що знаходились в купе слухали старенького.

“У мене була дружина, мали трьох дітей. Кохали один одного, були щасливі. Раптом, моя кохана захворіла. Вона була в дуже важкому стані. Лікарі нічого не говорили й нічого не прогнозували. Ми були наче на роздоріжжі, не знали чого очікувати.

Наші друзі, порадили нам поїхати до ворожки, начебто вона все розповість, і скаже те, чого лікарі не можуть. Ми вирішили випробувати долю, і поїхали до неї.

Що ж, вона говорила якісь суцільні нісенітниці, часто забріхувалась, говорила про одну і ту ж ситуацію – різні прогнози і рішення, словом, заплутувалась, у свої ж словах. Однак, сказала, те, в що моментально моя дружина повірила. 

“У хворобі, винна ваша свекруха, вона провела якийсь незвичайний ритуал, щоб ви швидше покинули цей світ”.

Мою кохану, наче підмінили. Вона так щиро повірила беззмістовним словам ворожки, що вигнала мене з дому. 

Я приїхав до матері, ми з нею про все поговорили. Вона не стала терпіти наклепу, від якоїсь шахрайки, і негайно подалась до тієї славнозвісної ворожки.

Коли приїхала, то “асистентка” тієї ворожки, розпитала яка мета нашого візиту. Ми їй все розповіли. Раптом, коли нас запросили зайти, ми почули, що мою матір нарекли відьмою, та ще й сказали що вона здійснила якийсь ритуал, знову ж таки, щоб відібрати чудодійні сили тієї ворожки.

Ми вирішили не сперечатись з якоюсь псих1чн0 не вр1вноважен0ю тіткою, і пішли геть. Згодом, нам розповіли біографію тієї жінки. Що ж ті, що знають, не ходять до неї, однак в неї багато асистентів, які вміло рекламують її здібності, в газетах, журналах і соціальних мережах. Вона ж на справді просто шахрайка, яка постійно твердить всім одне і те ж. В кожного її клієнта або причина, або хтось провів якийсь, смертельно небезпечний ритуал. Словом, вона бізнесмен ще той, заробляє гроші на тому, що обманює людей. Бідолашні вірять і ведуться на її провокації.

Ще попередили, що до місцевої поліції ми можемо не звертатись, адже про жінку знає все місто, на неї є багато скарг, вже й у відділок її викликали.

Десь через пів року, дружині поставили точний діагноз, почали лікування і їй стало легше. Також, ми побачили, що по новинах почали транслювати про ворожку, яка була простою шахрайко. Моя дружина, попросила пробачення у тещі, і з того часу не вірить у всякі магічні сили.”

-”Доню, і ти не вір. Дитину свою вчи, щоб не вірила. Твій коханий схаменеться, і поверне вас” – запевнив дідусь Інну.

Через декілька годин ми дістались до місця призначення. Всі розійшлись своїми дорогами. Але зробили єдиний висновок – вірити у надприродне, – справа кожного. Однак, не потрібно втручати у своє життя людей, які начебто своїми магічними силами зможуть допомогти у розв’язання фінансових питань, любовних приворотах чи вирішенні якихось особистих проблем.

 

 

Оцініть статтю
“Це не моя онука” – kри4aла до невістки свекруха