Макс зустрічається з Анею зовсім мало часу, приблизно місяць, але на думку хлопця, він зустрів ту єдину. Закохані разом навчаються в інституті в Києві. Анна не місцева, живе в гуртожитку, тому Максим постійно мусить домовлятись з вахтеркою, аби та пропустила його в гості до своєї дівчини. Аня дуже схожа з Максимом, двоє ще зовсім пустоголові, вони не думають про завтрашній день, насолоджуються студентськими роками на повну.
Якось, гуляючи разом по парку, Максим вирішив почату серйозну розмову.
– Ань, давай будемо жити разом? Мені набридло бігати до тебе в гуртожиток.
– Макс, ти думаєш я не хочу жити разом? Але де ж ми знайдемо кошти на найману квартиру?
– Навіщо шукати гроші, давай будемо жити в мене вдома, в мене велика кімната, я думаю, мама буде не проти.
– Ой, не знаю, я навіть не знайома з твоєю мамою.
– Не хвилюйся, завтра ж познайомлю вас!
Мама Максима досить строга та консервативна жінка. Максима вона народила, ще бувши студенткою, проте через те, що хлопець не зміг забезпечити та подбати про Максима, вона вирішила піти від нього. У вихованні сина їй ніхто не допомагав, їй довелось покинути навчання, аби сидіти з дитиною. Перший час їй допомагала її сестра, поки мама Максима працювала, та сиділа з племінником. Потім Максима віддала в дитячий садочок, вона весь час працювала, аби забезпечити сина всім необхідним. Максим ріс без батька, проте його мама сама намагалась виховати з нього справжнього чоловіка, хоч було і складно.
Наступного дня Максим та Аня прийшли до квартири хлопця. Двері їм відчинила мама Максима. Син попередив маму, що він хоче познайомити її зі своєю дівчиною.
Аня дуже соромилась, Максиму іноді здалось, що вона боїться його маму. Справді, мама Максима мала серйозний вигляд, проте намагалась показати, що вона дуже рада бачити дітей. Максим познайомив Аню з мамою, і мама Максима запропонувала сісти за стіл — пообідати. Як тільки вони розташувались за столом, Максим одразу ж почав розмову:
– Мам, ми вирішили жити разом.
Мама Максима трохи здивувалась такій звістці, проте намагалась не подавати вигляду.
– Я дуже рада за вас, це важливий крок, тоді я допоможу тобі зібрати речі.
Максим не зрозумів відповіді матері, чому вона вирішила зібрати його речі.
– Мам, ми вирішили жити тут, в нас у квартирі.
– Синку, ти впевнений, що хочеш жити зі мною і своєю майбутньою нареченою в нас вдома? Я гадаю, це не дуже добре рішення, ти ж не хочеш, аби ми постійно сварились? Я буду вам заважати, а ви будете заважати мені, навіщо вам ці проблеми, синку? Ти нічого не подумай, я неймовірно рада, що ти вирішив жити з дівчиною, ти вже дорослий, і сам маєш розпоряджатись своїм життям, тому пообідаймо, і я допоможу тобі з речами.
– Мамо, ти чого, ти хочеш вигнати мене? А де ж я маю жити? До Ані в гуртожиток мене не поселять, квартиру наймати дорого, до того ж в нас не має грошей на неї.
– Ну якщо ви вирішили жити разом, значить і самі маєте вирішити, де взяти гроші. Покидайте навчання і влаштовуйтесь на роботу, будуйте своє сімейне життя самі, без моєї допомоги, я вірю, що у вас все вийде!
Аня слухала їхню розмову, їй було дуже ніяково, тому вона вирішила піти з квартири. Максим наздогнав Аню на вулиці, мама Максима спостерігала за ними з вікна квартири. Максим щось говорив Ані, та вона не слухала його, вона сама розуміла, що вони не готові ще до дорослого життя, а мама хлопця допомогла їй це зрозуміти.
