Ми з дружиною разом уже 15 років, з яких 14 – одружені. Протягом всіх років я майже не говорив із тещею. Вона не підтримувала розмови, а на будь-які питання відповідала дуже коротко та сухо. Я завжди питав в дружини, чому я так не подобаюсь Ользі Михайлівні. Вона й сама не знала, тому лише знизувала плечима.
Спершу я намагався покращити відносини, часто приїжджаючи в село та пропонуючи свою допомогу по господарству. Ольга Михайлівна завжди відхиляла мої пропозиції, а коли я знаходив собі роботу сам і починав працювати, то гнівно дивилась на мене. Зрозумівши, що вона не хоче бачити мене в себе дома, я припинив їздити. Однак жінка продовжувала кожного разу привозити пакунки з їжею.
Я був шокований, коли теща відмовилась приїхати на весілля до своєї доньки. Проте я й подумати не міг, що матір дружини відмовиться побачитись з онуком. Після народження нашого сина теща ні разу не приїхала провідати нашу сім’ю. Однак я наполягав на тому, щоб у дитини була бабуся, тому ми подзвонили до Ольги Михайлівни, щоб попередити про наш приїзд. Вона відмовилась приймати нас трьох, завіривши, що дуже любить онука, але не думає, що немовляті місце в селі.
Якось пізно ввечері в нашій квартирі пролунав дзвінок. Це була Ольга Михайлівна, вона погано почувалась, просила приїхати. Ми з дружиною одразу поїхали в село.
Тільки-но ми зайшли до кімнати, де лежала змучена теща, вона важко встала, взяла мене за руку та вивела в іншу кімнату. Дочка просила її лежати та не напружуватись, однак вона не слухала. Я не розумів, що відбувається, але ввічливо слідував за тещею. В іншій спальні Ольга Михайлівна вперше почала приязно говорити до мене:
– Синку, я погано ставилася до тебе увесь цей час, щоб вберегти вашу сім’ю. Матір моєї мами була противником її шлюбу. Вона зреклася своєї дочки та побажала, щоб і її діти, і онуки страждали. Це може здаватися безглуздям, але моя мама не була щасливою: вона майже все життя провела в лікарнях, на роботі не мала успіху, всі, кого вона любила, рано померли. Мені пощастило дожити до такого віку, однак моє життя також не можна назвати щасливим та повним успіху.
Ти мені одразу сподобався: ти справив враження доброго, чесного та працьовитого чоловіка. Ти зробив мою дочку щасливою – це найкраще, що ти міг зробити. Я вирішила відгородитися від вас, щоб і всі люди, яких я дуже люблю, не померли дуже рано. А я так хотіла поколисати свого маленького онучка! Ти мене пробач і нехай дочка простить.
Вже за декілька годин Ольги Михайлівни не стало, вона навіть не хотіла викликати лікаря. Жінка хотіла спокійно покинути цей світ, де вонастраждала. Ця історія шокувала нас з дружиною. Ми думали, що матір дружини на щось сердиться. Насправді ж вона намагалась захистити нас. Вона боялась передати нас свою нечисту енергію. На такий вчинок може зважитися лише справжня мама, яка незмірно любить свою сім’ю.
Так хочеться повернути час назад і мати справжню тещу та бабусю для мого сина!
