Ці слова я почула від матері декілька днів назад, коли вона відмовилась посидіти зі своєю онукою.
Народила я донечку досить рано — у вісімнадцять. Мама звісно була проти, щоб її донька так рано починала заводити сім’ю, бо сама стала матір’ю у дуже пізньому віці. Я ж думала, що вона буде рада сидіти з донечкою, але все виявилось не так, як думала…
Ми з чоловіком полюбляємо подорожувати. Ось нещодавно нам випала нагода поїхати відпочивати закордон у Туреччину по гарячій путівці. От як від такої пропозиції відмовитись? Але не було з ким залишити донечку, а бути вона з нами не могла — маленькі дітки важко переносять перельоти, тому як завжди я запропонувала віддати доньку своїй мамі, все одно вона сидить вдома і нічим не займається, а тут хоч з онукою посидить!
Ми часто залишали донечку з моєю мамою, я думала, вона і цього разу погодиться з нею посидіти, але та була зовсім не рада нашому рішенню.
– Найміть няньку і нехай сама бавиться з вашою дитиною! Все, досить, ви батьки, і ви маєте бути зі своєм чадом, чи для кого ви її народжували? Для мене? Рано ви вирішили стати батьками, ой зарано! – мамин терпець урвався, вона була дуже розлючена…
Ми зрозуміли, що залишати доньку з її бабусею більше не будемо. Вона дуже мене образила своїми словами. Як мама взагалі так може, вона ж бабуся? Доньку ми все ж знайшли з ким залишити, але що робити наступного разу, не знаю…Напевно доведеться наймати няньку.
А ви як гадаєте, хто в цій ситуації правий? Як на мене, матір дуже не гарно вчинила з нами…
