Нещодавно я залишилася сама, бо мій чоловік помер. Ми з ним були пенсіонерами. Мали багато вільного часу, який проводили разом. То на рибалку у село поїдемо, то у ліс по гриби. Сини у нас дорослі, вже мають своїх дітей і дружин. Живуть окремо: Назар у дружини, а Ігор – знімає квартиру неподалік. Щовихідних приводили до нас онуків. Та не стало чоловіка і мені якось сумно у квартирі. Пенсія у мене невелика, бо все життя пропрацювала вчителем історії у школі. А мій Степан працював на заводі. Жили ми не шикуючи, тому мали трохи заощаджень.
Частина грошей точно піде на могильний пам’ятник, одразу і собі замовити хочу. Щоб дітям потім не завдавати клопоту. А іншу частину я вирішила витратити на себе. Впродовж усього життя ми нікуди не їздили, нічого дорогого не купували. І я як вчитель історії дуже б хотіла побачити історичні пам’ятки сучасної Європи. Після виникнення такої ідеї, я почала більше інформації дізнаватися про країни, куди і як можна поїхати, яка вартість. Часу в мене тьма, тому почала ходити туристичними агенціями і вивчати , які послуги вони можуть запропонувати. Ось і знайшла, наче ідеальний варіант. Подорож історичними місцями Туреччини. І вартість підходить і побачу місця де ступала нога Сулеймана та Роксолани. А вона, до речі, моя землячка, з Рогатинщини. Та й що таїти і серіал цей я люблю переглядати.
Я довго не наважувалась сказати дітям про свої плани, щоб не насміхались чи що? Стара на схилі віку подорожувати зібралася. Але ні, діти дуже радісно сприйняли цю звістку і навіть похвалили, що не сиджу вдома. А внуки одразу почали замовляти подарунки, які маю їм привезти із поїздки.
Через кілька днів телефонує мені невістка – дружина Ігоря. Запитала чи я вдома і чи можна прийти. Я відповіла, що звісно. Вона не забарилась і через кілька хвилин уже сиділа в мене за столом і пила чай. Розмову почала здалеку, про свою не легку долю, бо вона сирота. І розказувала, як їй шкода, що не має такої мами, як я. Що їй від батьків дісталась земельна ділянка у селі. Але її вартість мала. А потім підійшла ближче до суті. Вона хотіла продати свою землю і купити квартиру, але їй не вистачало кілька тисяч. І вона хотіла позичити їх у мене. Але просила Ігорю нічого не казати, бо він не погодиться позичати у мами. А ту квартиру за час, поки вони будуть дозбирувати потрібну суму вже куплять.
Вона сказала, що повідомить чоловіку: “Коштів достатньо” – все вистачає, а коли уже придбають, то розповість, що потрібно повернути мамі борг. І благала не казати. Я погодилась, оскільки вже куплять своє житло, а не будуть платити чужим людям. Тай невістка наполягала, що за пів року все повернуть.
Діти вже проживають у новій квартирі. Онучка має свою кімнату. І щоразу, коли я приходжу до них. Вона щаслива кличе у свою кімнату, щоб погратися.
Час не стоїть на місці, я забронювала поїздку майже рік наперед. І от залишається менше двох місяців до такої омріяної подорожі. А невістка все не віддає гроші. Якось я її питала, то вона перевела тему, наче і не чула.
Тут вони якось прийшли до мене в гості і я прямо сказала, щоб повернула позичені кошти. Я вже повинна оплатити свій тур. То вона мені різко відповіла, що нічого повертати не збирається. І це була моя допомога для молодої сім’ї. Та я не проти допомогти, але ж можна було це зробити по-людськи. Не шляхом обману і брехні моєму синові, а просто попросити. Але що вже поробиш. Вік живи – вік учись!