Від Ірини пішов чоловік. Люди вони не молоді. У шлюбі прожили більше п’ятнадцяти років, але дітей у них не було. Хоча Іра завжди казала, що діти – це головний біль. І вона їх не хоче. От проживши тривалий час разом, подружжя все ж таки вирішило розійтися. Не було сварок чи непорозумінь, але і почуття між ними зникли. Останній час живуть під одним дахом, як сусіди.
Розлучилися мирно, нічого не ділили. Макар залишив дружині квартиру, машину. Собі купив іншу, бо заробляв він добре. А з недавнього часу всі справи просто пішли уверх. Через кілька місяців Макар познайомився з молодою дівчиною, молодшою від нього на років десять. Вони зустрічалися не довго. Майже одразу почали жити разом. Вона завагітніла і у них народився синочок. Молодий татусь просто на сьомому небі від щастя. Він ж так давно мріяв про дитину і ось – він у новому статусі тата.
Ірина після одруження теж мала залицяльників, але вона дуже прискіпливо до них ставилась. Хотіла і щоб добре був забезпечений, і не дурний, та ще й вродливий і без дітей. Вона своїх не має і чужих бавити не буде.
От новий знайомий Іри наче ідеальний варіант для неї, але є величезний мінус він вдівець із двома неповнолітніми дітьми. Вони зустрічалися, він дарував подарунки, возив відпочивати. Вона все обміркувала і вирішила розійтися з ним, бо нащо їй мороки із чужими дітьми. Вона сказала йому про розставання і чоловік зник із її життя.
Чуда так і не трапилося Ірина залишилась жити сама у квартирі залишеній чоловіком і заміж вдруге вона не вийшла. Хоча мала таку можливість. Просто треба все було обміркувати і розставити пріоритети у житті. Шукала прекрасного принца, але так і не знайшла.
А доля Макара склалася просто ідеально. Бізнес приносив великі прибутки. Він купив своїм батькам заміський будиночок, адже вони старі і щодня підніматися на п’ятий поверх їм важко. У нього народилася друга дитина – донечка. Вона теж переїхали у власний особняк.
Все що трапляється у нашому житті не просто так. І люди, які нас оточують теж не просто з’являються чи зникають. Усе має свій сенс.
