Окреме житло для молодої сім’ї – це важливий чинник. Ми молода сім’я, яка уже п’ять років у шлюбі. Але, на жаль, ми живемо у моєї тещі і тестя. Одразу після весілля ми почали винаймати квартиру. Але ціни на все ростуть, заощадити не вдавалося, тому після довгих вагань, ми з моєю дружиною Наталею переїхали до її батьків.
Все спочатку, наче було добре. Батьки відмовились, щоб ми оплачували квартплату. Казала, щоб краще ті гроші відкладали на власне житло. Багато не вдавалося заощадити, але хоч щось.
Проживши пів року разом ми дізналися, що чекаємо на дитину. От прийшов час і у нас народився синочок. Дружина у декреті з дитиною, а я працюю. Заробляю не багато, але нам вистачає, правда уже не маємо з чого відкласти. Проте маємо все необхідне, ще й теща з тестем часто купують єдиному онуку подарунки. Але у нашій молодій сім’ї почалися непорозуміння, образи, докори.
Одного разу дійшло до того, що я зібрав свої речі і пішов геть. Сів на лавку і довго думав куди мені йти. Бо вже було пізно і своїх батьків не хотів турбувати. Але прийшлось, бо на вулиці було холодно і не мав більше куди подітися.
Моя теща добра жінка, але постійно налаштовувала Наталю проти мене. Що я мало заробляю, що мої батьки не допомагають і навіть не цікавляться. Це справді так, вони і мною не дуже цікавились, не то вже моєю сім’єю. Вони мені ніколи не допомагали, я з шістнадцяти років сам себе забезпечую. Вони у мене такі і я з цим уже змирився.
Уже місяць , як ми проживаємо окремо. Я давав дві тисячі гривень, але вона одразу сказала, що цього мало. Цих грошей не вистачить. Я й сам розумію, що це мала сума, але зараз не можу дати більше.
Що я маю зробити? Перепросити і повернутися в сім’ю чи відпустити цю ситуацію і нехай все тече самоплином. Я б хотів зберегти сім’ю,адже кохаю Наталю і синочка обожнюю. Але усе вагаюся.
Якось зустрів свого друга дитинства. Розповів йому усю свою ситуацію. І він сказав, що може мені допомогти. Зараз розвиває свій бізнес і візьме мене як партнера, гроші позичить для першого вкладу. А я зароблю і згодом віддам йому. Я одразу погодився, бо вже не мав що втрачати, а повернути сім’ю шанс був. От я і використав його.
Минуло кілька місяців. Я почав добре заробляти. Віддав свій борг. Підскладав грошей на перший внесок для купівлі дому. І зараз ми з моєю дружиною і сином Матвієм. Живемо у власному житлі, а до батьків ходимо лише у гості.
Використовуйте шанс, що нам дає доля!
