Мені тоді було 28, планувала дітей з чоловіком ще з 23 років, проте всі ці п’ять років ніяк не виходило. Чи то спадковість, чи то проблеми зі здоров’ям, але я не змогла завагітніти. Купу тестів на вагітність, зміна лікарів, недоспані ночі, переживання…В мене почали опускатись руки, але чоловік мене підтримував : “Кохана, у нас все вийде, я поруч”. І ці слова гріли мені душу.
Який раз я робила тест на вагітність, але відчуття, що в мене буде дитина не було. Я не сподівалась побачити позитивний результат, і навіть не глянула нормально на тест, не помітивши на ньому дві смужки. Я поклала тест на тумбу, тому що раптово зателефонував чоловік. Потім я зовсім і забула про той тест.
Коли мій чоловік повернувся з роботи, я приготувала вечерю.
– Коханий, мий руки, будемо вечеряти.
Крик…Потім довге мовчання, з ванної кімнати чоловік вибіг дуже радісний, почав кружляти мене, а я не розуміла, що відбувається. Потім в руках у нього я побачила цей тест…Дві смужки…Нарешті! Моєї радості не було меж.
Через 9 місяців я народила дівчинку, яка була дуже схожа на свого батька. Ніхто не міг мені повірити, що я мама цієї дівчинки, адже схожого в нас нічого не було. Я, звісно ж, трішки ображалась, адже я так довго чекала цю дівчинку, а вона схожа на батька! Де справедливість? Проте чоловік був неймовірно радий, адже його ніхто не допікав, що дитинка не від нього, тут і говорити нічого не потрібно було, результат як кажуть, на обличчя.
Чим старшою ставала наша донька, тим більшу схожість вона мала з моїм чоловіком, я чекала, може з часом вона почне бути хоч трішки бути схожою на мене, адже я чула, що в дітей з віком часто змінюється колір очей, проте нічого не було…
Але я помітила, що пальці в доньки все ж мої, яка не яка, а все ж радість для мене, хоч зовсім трішки, але й схожа, я дуже люблю свою донечку.
