Вадим працював водієм, тому по декілька тижнів не бував удома. Така робота подобалась йому – подорожі, враження, хороша зарплата та повна відсутність домашньої рутини. Коли Вадим повертався додому, там його чекали любляча дружина та троє дітей, які неймовірно скучали за татком. Вдома було чисто, смачно і комфортно. Всі намагались догодити йому. А Вадима це влаштовувало, він навіть не намагався допомогати дружині з домашніми справами, вважав, що це нудна і, в принципі, не чоловіча робота.
Одного разу Настя завела розмову, що її сестра виходить заміж і запрошує на весілля.
– Сплануй, будь ласка, відпустку, щоб ми змогли поїхати, – попросила жінка.
– Знаєш, давай краще ти сама з’їздиш, так усім буде зручніше. Це все-таки твої родичі, у мене не надто зними стосунки складаються, сама знаєш.
– Але як ти тут дома впораєшся з усім? А діти, їх же троє, буде складно, – засумнівалася Настя.
Вадима це навіть обурило.
– Думаєш, я не впораюся з дітьми і домашніми справами? Жартуєш? Та простішого і не придумаєш.
Так і вирішили. Минуло декілька днів, Настя поїхала в гості, а Вадим залишився на госодарстві на цілий тиждень. Перший же ранок розпочався невдало. Вадим забув навести будильник звечора і діти проспали.
Вирішили, все-таки, збиратися на другий урок. Молодша, Катя, попросила тата заплести їй косички в садочок. Це була ціла історія, косички ніяк не вдавалися, тож Вадим просто розчесав волосся та абияк зібрав його в хвостик. Тим часом близнюки-третьокласники разів сто повідомили, що хочуть їсти і голодними в школу нізащо не підуть. Тато не надто поспішав, бо знав, що холодильник заповнений стравами, які приготувала Настя, тож він за хвилину подасть сніданок. Але діти в один голос заявили, що їсти борщ і котлети вони не будуть. Вимагали кашу і це була справжня проблема, адже Вадим знав процес її приготування лише теоретично.
Зрештою, каша пригоріла, довелося годувати дітей нашвидкуруч приготовленими бутербродами і бігти в школу та садок. Запізнились скрізь, Вадим чемно вислухав зауваження від виховательки, вчительки та з чистою душею повернувся додому. Він мріяв ще лягти і доспати, поки дітей не буде. Але коли зайшов і побачив розгром на кухні, пригорілу кастрюлю з кашею, розкиданий одяг та взуття – зрозумів, що плани кардинально змінюються.
Вадим розпочав прибирання з величезним ентузіазмом, поскладав речі, затіяв грандіозне прання і миття посуду – та в останній момент виявилось, що відключили воду. Чоловік почав нервувати, більш невдалого дня у своєму житті він не пам’ятав. Довелось носити воду відрами з колонки у сусідньому дворі, прати одяг вручну, а потім ще із посудом возитись, мити підлогу на кухні і в ванній… Одним словом, не встиг оком моргнути, як уже повернулися старші діти зі школи.
– Тату! Що у нас на обід? Ми голооодні.
Це був повний провал. Вадим взявся за приготування обіду. Щоб прискорити цей процес, вирішив не вдавати із себе шеф-кухаря і просто зварити макарони. Дітям ця ідея не надто сподобалась, але по вигляду тата вони зрозуміли, що з ним краще не сперечатися.
Нарешті діти пообідали і пішли на заняття в спортивну секцію. А Вадим вирішив сходити в магазин за продуктами. Раніше він думав, що простішого заняття не буває, були б гроші. Але на практиці все виявилось не так уже й просто. Не написавши список необхідних продуктів заздалегідь, чоловік геть розгубився у супермаркеті і, в результаті, накупив 3 пакети чогось незрозумілого і некорисного. А про хліб, молоко, овочі, кашу і таке інше чомусь згадав лише вдома…
Задзвонив телефон, Вадим мляво підняв слухавку.
– Алло, вас турбує ваша вихователька. Ви коли заберете Катю з садочка, вона вже майже годину чекає вас, усіх дітей давно забрали батьки?
– Точно, Катя!!!!
Татусь кинув пакети і стрімголов кинувся за дитиною. Катя сиділа на лавочці заплакана і ображена.
– Постарайтесь більше не запізнюватись, – невдоволено сказала вихователька.
Вадим не відчував у собі жодних фізичних та моральних сил. А справ попереду було ще ціле море: вечеря, уроки, вислуховування історій, купання, укладання спати.
– Як моя Настя витримує весь цей шалений темп. Мало того, вона з усім справляється ідеально – і з косичками, і з кашами… А вона ж іще й на роботу ходить і зі мною возиться.
Чоловік ніби вперше зрозумів який об’єм справ і відповідальності лежить на тендітних плечах його дружини. Він вирішив обов’язково переглянути свою роль у сімейних обов’язках.
– Насті однозначно потрібна допомога, лише б повернулась пошвидше, я підтримуватиму її у всьому, допомагатиму, – вирішив Вадим.
Із дитячої почувся крик і тупіт, чоловік прибіг туди і почав розборонювати старших дітей. Вони посварились і навіть побились через якусь комп’ютерну гру. Вадим ніяк не міг їй заспокоїти. Тут іще й Катька розплакалась.
– Я хочу до мами, де наша мааама!!!
– Я і сам дуже скучив за мамою, навіть за один день, – усміхнувся Вадим. – Наша мама справжній герой, от повернеться, влаштуємо їй сюрприз.
– Так, сюрприз-сюрприз, – застрибали діти.
Решту вечора провели дружно. Кожен взяв на себе якесь завдання, тому швидко впорались з усіма справами. Спланували і завтрашній день, враховуючи сьогоднішні помилки. Вадим довго не міг заснути, думки про найкращу у світі дружину не виходили у нього з голови.
– Треба вранці зателефонувати їй, запитати коли повернеться, щоб встигнути з сюрпризом, – усміхнувся сам до себе.
Вадим вкотре переконався як йому пощастило з сім’єю.
