Моя мама має двох дітей, я і моя старша сестра. Анна завжди байдикувала, хоч і мала показувати мені приклад, адже я була меншою. Коли вона байдикувала у школі, наша маму частенько червоніла перед іншими батьками й вчителями. Словом, моя старша сестра була бунтаркою.
Що стосується прибирання вдома, то мені ніколи не було допомоги, я завжди старалась допомагати мамі з приготуванням їжі, а також підтримувати дім охайним, а ще я ледве встигала повчити уроки.
Коли ми вже закінчили школу, Анна змогла вступити лише до технікуму, однак, там вона не сильно відрізнялась розумом і робила ще більше дурниць.
Я часто приїздила до мами, а вона все більше нарікала на те, що не змогла виховати доньку, і що це вона у всьому винна.
Нарешті, ми зрозуміли, що хай буде так, як має бути, адже ми вже нічим не зможемо допомогти Анні.
Даремно ми тоді опустили руки…
Мої сестрі ще не було й вісімнадцяти, коли вона завагітніла, а ще вона вживала багато алкоголю та палила.
Моїй мамі було важко це прийняти, вона часто молилась і просила в Бога, що її старша сестра взялась за розум. Однак, дітись було нікуди, Анна народила дівчинку, батька вона не знала, адже була тоді з багатьма кавалерами. Ростили ми мою племінницю втрьох, назвали її Аліною.
Всі знали про непростий характер моєї старшої сестри, тому відразу повідомляли нас з мамою, коли було щось не так, або вона прогулювала заняття. Часто вона хотіла втекти з дому, але ми з мамою не повторювали своєї помилки, тому тримали під цілодобовим наглядом нашу Анну.
З Божою допомогою сестра закінчила навчання і здобула професію перукаря. В цьому вона була хорошим майстром. Вона пішла працювати, і згодом, повідомила про весілля.
Ми познайомились з майбутнім зятем, він був таким чоловіком, який полюбляв спиртне.Але у нього була своя квартира.
Після весілля Анна з Василем почали жити у нього у квартирі, забрали з собою Аліну.
Через тиждень, ми з мамою вирішили навідати молоду пару.
В квартирі була прибрано, але відчувався запах випивки. Зять був на підпитку. Наче все було нормально. Так і жили молодята разом ще три роки.
Через рік в них народився син – Матвій.
Коли Аліні було п’ять рочків, одного вечора вона постукала до нас у двері. Ми були приголомшені. Як така мала дитина сама прийшла з одного кінця міста в інший?! Не вкладалось у нас в головах.
Дівчинка заявила нам:
-Тітонько, не віддавай мене у дитячий будинок!
-Рідна моя, все буде добре! – обійнявши дівчинку сказала я.
-Що трапилось, чому ти таке у мене просиш?
-Чужі дядько і тітка забрали Матвія, а я не хочу, щоб і мене забирали.
Я зрозуміла з розповіді дитини, що це була служба опіки. Я відразу звернулась до них, мені розповіли, що їхня сім’я вже давно стоїть на обліку. Чоловік Анни займається продажем нарк0ти4них речовин, недавно жінку привезли до лікарні з перед0зу8анням.
Зараз мужчина знаходиться під слідств0м. Дітей вирішили забрати на деякий час.
Минуло вже багато часу. Ми з мамою стали офіційними опікунами діток. Анна зараз знаходиться на лікуванні від нарк0залежн0сті. Василь сів у 8’язницю на довгий термін.
Висновок такий, що люди які не можуть потурбуватись про себе самостійно, навряд чи зможуть виховати своїх дітей, благо, що є рідні які ніколи не залишаться осторонь.
