У МОЄЇ НЕБОГИ ЗАРПЛАТА БІЛЬШ–МЕНШ ХОРОША, АЛЕ ВОНА ЗБИРАЄ ГРОШІ І МАЙЖЕ НІЧОГО НЕ ВИТРАЧАЄ.

У МОЄЇ НЕБОГИ ЗАРПЛАТА БІЛЬШ–МЕНШ ХОРОША, АЛЕ ВОНА ЗБИРАЄ ГРОШІ І МАЙЖЕ НІЧОГО НЕ ВИТРАЧАЄ. Я ПРИПУСКАЮ, ЩО У НЕЇ ВЖЕ НАКОПИЧЕНО НА ДЕКІЛЬКА АВТО АБО НА ПРИСТОЙНИЙ БУДИНОК, АЛЕ ЯКЩО ПОДИВИТИСЬ НА НЕЇ ТА НА ЇЇ СПОСІБ ЖИТТЯ, НАВІТЬ НЕ ПРИПУСТИШЬ ЦЬОГО. ВДЯГАЄТЬСЯ НЕБОГА В САМИЙ ДЕШЕВИЙ ОДЯГ З СЕКОНД-ХЕНДУ, ТАК ЩО ЇЇ БАТЬКАМ СОРОМНО ЗА НЕЇ ПЕРЕД РОДИЧАМИ. А ПАРУ ТИЖНІВ ТОМУ У НЕЇ СТАРА ПРАЛЬНА МАШИНКА ЗЛАМАЛАСЯ, ТАК НОВУ КУПУВАТИ ВОНА НА ВІДРІЗ ВІДМОВИЛАСЯ, ТО Ж МИ БУЛИ ЗМУШЕНІ ВЗЯТИ ДЛЯ НЕЇ ТЕХНІКУ В КРЕДИТ.

От не розумію я таку молодь, як моя небога. Ну зовсім же не бідна, молода, добре, заробляє, та й ще чоловік на гарній посаді, забезпечує її, але така жадібна, що це навіть лякає. Економить на всьому і на всіх.
Постійно робить зауваження, то воду не сильно відкручуй, щоб не накрутило. То світло не вмикай без потреби. Водою після ванни вона миє посуд. Економить навіть на туалетному папері. І таких прикладів дуже багато. Олена яблучний сік розбавляє водою, та напуває дітей. Діти ще жодного разу в житті не пили справжній, не розбавлений сік!

В результаті може економія і є, але, я вважаю, що то вже занадто.

А вона вважає себе майстром економії…. І не бажає витрачати жодної копійки.
Ми в шоці з того, що вона себе так поводить.Зарплата у неї вище середнього, є ще й підробітки, так що в цілому гроші є. При цьому живе вона на копійки. Я припускаю, що у неї там вже накопичено на декілька авто. Але дивлячись на неї і на її спосіб життя, цього не скажеш.

Вона не накопичує гроші, вона не бажає їх витрачати. У неї хвороблива потреба економити. Живуть вони з чоловікам виключно на продуктах та товарах по акціям, одяг дешевий носять роками, в дім нічого не купують. Шампунь для волосся водою розбавляють. Косметики майже немає. Діти також з малечку привчені до суворої економії.
Моїй жінці соромно, що її небога  так живе і виховує дітей! Люди, сусіди не розуміють. Та й звідки їм знати, що в неї на картці кругленька сума, а у родичів квартира в іпотеці та дитина – інвалід. Тому нам інколи доводиться ще й допомагати її дітям, бо вона шкодує зайвий раз їм свіжі фрукти та овочі купити.

Ось цією зимою вони з дітьми були в нас в гостях, коли діти зняли верхній одяг, то ми вжахнулись. Брудні та старі поношені платтячка, діряве взуття.

А вона тільки рукою махнула – нічого, мовляв, страшного, діти швидко ростуть, нащо їм купувати новий одяг, вони і забруднять його і порвуть. Так ще й коштує все це дорого. А так знайомі від своєї дитини передали, безкоштовно.
Так і живуть. А минулого тижня стара пральна машинка у неї зламалась. Майстер не допоміг – таких деталей вже не випускають, ремонт не можливий. Чоловіка свого вона не слухає, та й він такий же, як вона. Треба нову купувати. Небога сказала, що то надто дорого і прати вона буде щось руками, а в основному, буде брудний одяг до нас приносити і у нас прати. На воді і на світлі ще й зекономить!

Гарна ідея, на її думку.

Нам нічого не залишилось, як купити їм нову пралку. Пішли і взяли в оплату частинами! Ну а що ми мали робити?
Є ще надія її змінити, але зараз нам доводиться миритися з ситуацією, що склалася. Виплачувати плануємо з пенсії дитини-інваліда.

Оцініть статтю
У МОЄЇ НЕБОГИ ЗАРПЛАТА БІЛЬШ–МЕНШ ХОРОША, АЛЕ ВОНА ЗБИРАЄ ГРОШІ І МАЙЖЕ НІЧОГО НЕ ВИТРАЧАЄ.