Мене звати Олег, мені тридцять вісім. Маю дружину Тамару та двох дітей. Колись мені здавалося, що я найщасливіший чоловік у світі, адже маю все, про що тільки можна і мріяти, але тепер мені здається це не так. Все фальшиво! В родині я ніколи не був авторитетом, хоча ж заведено вважати батька головою в сім’ї. Але діти не слухалися мене, а тільки могли іноді послухати дружину, і то — не завжди.
Друзі кажуть, що я погано виховую своїх дітей. Раніше я думав, що вони мені заздрять, бо так говорять, але тепер бачу їхню правоту. Дійсно, діти взагалі не мають до мене ніякої поваги, а лише клянчуть грошей…Можуть підвищити голос на мене…Слово моє для них абсолютно нічого не означає. Кричати я також не можу, такий я вже чоловік, як можна на дітей кричати?
Тамарка також не поважає, живемо ми, як сусіди. Мені іноді здається, що вона не хоче знайомити зі своїми подругами мене, оскільки їй просто соромно, який в неї чоловік тюхтій…Мама каже, що дружина може мені зраджувати, адже такою ганчіркою, як я можна тільки користуватись в плані грошей…
Я довго думав над своїм життям. Що колись пішло не так, що я став таким? Та у всьому винна моя матір! Такого вона мене виховала…Ріс я без батька, оскільки той пішов, ще коли мені було три рочки. Матір розказувала, що він постійно пиячив та бив її, тому вона хотіла зробити з мене повну протилежність. Думаю, що перестаралася.
Родичі також користуються мною, адже знають, що не зможу нікому відмовити…Набридло таке відношення.
Я вирішив змінити себе, а не жити ось так. Перше, що зробив, то записався до психолога. Дружині та дітям я не розповідав про те, що зі мною зараз відбувається, адже вони просто б висміяли мене, а дружина ще й би накричала, що я витрачаю кошти даремно. З психологом ми проробили мої дитячі травми, я розповів про свої переживання. Оксана, так звали психологиню, дала хороші поради та завдання, з якими я мав впоратись.
Тепер нарешті все стало на свої місця. Мені було важко спочатку все змінити, але я постарався. Дружина та діти шоковані, що тепер я маю свою точку зору, і взагалі, що я можу підвищити голос на них. Тамарка навіть почала готувати мені сніданки, такого раніше ніколи не було! Діти перестали показувати свої вибрики, син навіть влаштувався на підробіток, бо я відмовив йому купувати нову забаганку. Тепер авторитет у родині я!
