Жила у селі все своє життя. Тут зустріла свого майбутнього чоловіка, донечку народила…Будинок самі будували. Без села себе не бачу! Роботи тут завжди багато, але мені ліпше жити тут ніж в місті. Донька ж зовсім не вдалась у нас з чоловіком — їй місто подавай лише. Школу закінчила в селі, а поступати поїхала до Києва. Звідти й привезла до нас зятя.
Виглядав хлопець, наче хворий. Весь худий, у татуюваннях. На наших сільських хлопців зовсім не схожий — ті були здорові та сильні. І чим взагалі він сподобався нашій донечці? Не розумію…Думала, хоч до роботи буде завзятий.
Але все виявилось не так…Хлопець взагалі не вмів нічого робити! Просила порубати дрова — то він і сокиру тримати не вміє. Як дізналась, що він ніколи не рубав їх — то ледь не впала. Як це чоловік не вміє цього робити?
Весь час сидів у телефоні…Хоч би допоміг би що робити, так ні — грається. Донька ж каже, що він працює. Але я розумію там працю — мішки поносити, сіно скосити — а це ж іграшки одні! Який бовдур буде за таке гроші платити? Чим доньці сільські хлопці не подобаються? За ними вона б була, як за кам’яною стіною, а так на міських її потягнуло.
От нещодавно попросила зятя на городі допомогти. Приїхали вони якраз вчасно — на сапку. Чоловік на іншому полі сіно косив, ми з донькою стали цибульку проривати, а зятя попросила буряки сапати.
Як я сміялась, коли дочка йому пояснювала як ту сапу в руках тримати…Але то ще пів біди. Всі слова мої він сприйняв буквально — і засапав мені всі буряки! Не бур’ян!
В мене тоді ледь серце не стало…Я скільки часу витратили на те щоб їх посадити, а тут він прийшов і усе позривав! Розізлилась я тоді не на жарт. Зятя з городу прогнала, а перед цим різними нехорошими словами облаяла : “Ах ти ж ледацюга! Бовдур то який! Що ж ти наробив! Не рівня ти моїй доньці”…Загалом кричала, що хотіла.
Зять мовчки пішов в будинок. Донька образилась на мене…
– Мамо, та що ви таке йому наговорили?! Він же ніколи в селі не жив, звідкіля йому знати сільську працю? І чому це він ледар? Зранку до ночі працює — сайти створює. Це ж час зараз такий — люди головою заробляють, а не як ви — працею каторжною. Він кохає мене! Он нещодавно подарунок зробив — летимо скоро подорожувати. Він і вам подарунок підготував, а ви так на нього налетіли — жалілась донька.
Мені тоді стало дуже соромно…Дійсно, не подумала і налетіла на хлопця…А він же непоганий — доньку мою кохає, гроші заробляє. А я була зовсім неправдивої думки про нього.
