Життя – Page 5 – Road

Існують все-таки в нашому світі добрі люди! Я завжди думала, що водії маршруток і автобусів то злі та ображені життям чолов’яги, але мені просто не траплялись на шляху такі добряки, як Микола, водій четвертої маршрутки

Сталося так, що Мар’янка, моя донечка, захворіла, тому я мусила її відвезти до лікарні.

Чому ж ми так рідко помічаємо добрі справи, а націлені лише на негатив? Якщо озирнутися навколо, то можна побачити багато хороших речей, наприклад така історія трапилась зі мною сьогодні в автобусі…

Я як завжди поспішав на свою роботу. Чому постійно запізнююся? Та я люблю довше поспати…

Якось побачила таку картину: сидить чоловік, на вигляд років йому тридцять п’ять, поруч плаче дівчинка років шести, тримаючи його за руку. Охоронець торгового центру помітив щось підозріле, тому вирішив запитати в дівчинки, що сталося…

Якось в торговому центрі я побачила таку картину: сидить чоловік, на вигляд років йому тридцять п’

Якось я зайшла в магазин і побачила двох негритянок. В нашому місті багато національностей, оскільки всі вступають в медичний університет. І те, що я почула, мене дуже вразило…

Після роботи вирішила зайти в магазин і купити дітям чогось солоденького. Давно вже обіцяла їм гостинців “

Через мою 1нвалідність я думала, що ніколи не зустріну кохану людину. Родичі та друзі лише співчували мені, та ніхто не вірив, що я буду жити як звичайна людина!

Мені тридцять вісім. Вже двадцять років я живу зі страшною хворобою, яка скал1чила все моє життя…

В мене закохався чоловік, який на п’ятнадцять років молодший…Я починаю розуміти, що також відчуваю певну симпатію до нього, але ж що скажуть люди?!

Мені п’ятдесят один рік. Я не заміжня. Десять років тому розлучилась з колишнім чоловіком, про

В селі про мене говорили одні дурниці…Мов зраджую чоловікові, нікудишня мати. Після розлучення я переїхала до міста, і моє життя кардинально змінилося. Все-таки в місті зовсім інші люди та атмосфера

Мені сорок чотири роки. Нещодавно я розлучилась з чоловіком, після сімнадцяти років шлюбу. Все своє життя

Минуло майже двадцять років після того, як я останній раз бачила Андрія. В нашому житті багато що змінилося, проте зараз нічого не заважає нам бути разом

Мені п’ятдесят чотири, п’ять років тому я втратила чоловіка — він п0мер від раку шлунку.

Поїхав з дівчиною у Львів погуляти на 2 дні. Вечір пройшов чудово, гуляли містом, зранку прокинувся її не має, а на столі записка

Поїхав з дівчиною у Львів погуляти на 2 дні. Вечір пройшов чудово, гуляли містом до пізньої ночі.

За один день втратила двох найрідніших людей

Одружені з чоловіком вже десятий рік, через два місяці мали б святкувати перший ювілей подружнього життя